Оригинал статьи

Нещодавно ми говорили про етичні питання в медичному бізнесі, пов’язані з тим, що коли вибираєш альтернативи лікування за ціною, це в якийсь момент доходить до того, що різниця в ціні починає дорівнювати різниці між життям та смертю. Тоді я навів декілька прикладів, які спали мені на думку. Але ось нещодавно зустрів реальний приклад такої етичної дилеми. Цей приклад супроводжується ще й голосуванням, яке дало доволі цікаві результати.

На порталі Medscape з’явилася стаття про те, що за останні роки вартість лікування окремих видів раку значно зросла. Та настільки, що тепер невідомо, чи варто витрачати гроші на пацієнтів із сумнівним результатом витрачання цих грошей…

Як показали дослідження, нові способи лікування пізніх стадій раку кишечника виявилися в значній мірі дорогими. Це ставить етичне питання про те, чи варто за такі кошти продовжувати життя пацієнтів на короткий термін, якщо їх одужання неможливе…

“Реальність у тім, що ми маємо обмежені ресурси, і вони повинні бути зосереджені там, де вони зможуть зробити найбільше добра”.

Але що таке найбільше добра? Де його більше: у економії на “безнадійному” випадку, щоб вилікувати два більш легких чи у ще одній часточці надії для людини, яку медицина визнала “невиліковною”. Математично добра більше у першому випадку. Але про таку математику я вже писав раніше - у Німеччині 30-х приблизно за такою логікою дійшли до необхідності економії на людях з хронічними невиліковними хворобами та на психічно хворих.

Одним словом, про що говорить цей випадок з раком? Про те, що лізти в глибини медичної етики - справа невдячна. Але ця фраза не вирішує питання для лікарів та менеджерів лікарень і страхових компаній, яким доводиться вирішувати такі питання на свій розсуд.